Коротко і по періодах про історію українського виноробства
Історія розвитку культури виноробства на теренах України простежується ще з 4 століття до нашої ери. На південному березі Криму знайдені виноробні преси та інші знаряддя виготовлення вина.
«Ну ось амфора часів Діогена ‒ IV століття до нашої ери. Амфори мали обсяг приблизно 12-15 літрів», ‒ розказує фахівець лабораторії з обробки кераміки Олексій Куликов, розповідаючи про знахідки розкопок на північному сході Криму.
Греки завозили сюди свої сорти винограду і вирощували його та розвивали виноробство. Звідси виноградарство розповсюдилося іншими районами України.
Тож багата і довга історія Українського виноробства не почалась разом із незалежністю в 1991 році.
Як і вся наша культура, виноробство в Україні має довгу, цікаву та захопливу історію розвитку із своїми занепадами та невдачами.
- Перший період в історії українського виноробства–Середньовіччя.
Виноградарство та виробництво вина були поширені в Київській Русі. Вино вживали як напій на багатьох урочистих подіях та у повсякденному житті.
Історичні відомості підтверджують, що до 11-12 століття виноградарство та виноробство розвивалося на землях північної України. В цей період визначились майже всі найвідоміші виноробні регіони Європи. В Україні велика частина виноградників належала монастирям, зокрема Києво-Печерському.
Виноградарство в середні віки за складністю наближалось до сучасних технологій, але власне виноробство було дуже далеко від сучасних методів, тому вино вживалось протягом одного року після приготування, оскільки це був максимальний строк, протягом якого вино не псувалось.
Таким чином, виноробство в Україні в Середні віки було значущою галуззю господарства, що відігравала важливу соціокультурну та економічну роль в житті населення того часу. Вина та виноград використовувалися як частина культурної спадщини і були не тільки продуктом, а й символом важливих подій та урочистих моментів.
Можна впевнено сказати, що українське виноробство в Середньовіччі розвивалося в ногу із всією Європою.
- Другим етапом можна назвати розвиток виноробства в Криму в 18 та 19 столітті.
Тоді виноробство в Криму мало важливе значення для економіки регіону і в цілому для російської імперії. Крим був важливим виробником вина завдяки своїм виноградникам та сприятливому клімату для вирощування винограду.
1783 імператриця катерина II анексувала Крим та приєднала його до російської імперії. Влада регіону вклала зусилля в розвиток виноробного сектору, створивши винні заводи та сприяючи виноградарству.
Губернатор Бессарабії , граф Михайло Воронцов 1829 року заклав поблизу Ялти нові виноградні плантації та заснував виноробне господарство. Також 1828-го року, він заснував дослідно-виробний завод Магарач.
З кінця 18 століття та протягом 19 століття виноробство в Криму стало підніматися на новий рівень. Багато виноробних підприємств були модернізовані, з'явилися нові сорти винограду, технології виробництва були вдосконалені. Кримські вина набули популярності як в межах, так і за межами імперії.
Великий внесок у розвиток галузі зробив основоположник вітчизняного виноробства князь Лев Голіцин, який у власному маєтку «Новий Світ» біля Судака освоїв виробництво шампанського класичним пляшковим способом.
Загалом, виноробство в Криму в 18-19 століттях мало поступовий стабільний розвиток, було важливим складником економіки регіону, та модернізувалося в ногу із часом.
- Третій етап – розвиток промислового виноробства.
Початок розвитку промислового виноробства визначається кінцем 19 століття, коли в Ялтинському районі було засноване промислове виноробне господарство – «Масандра» з винзаводом і підвалами. Зараз воно займає своє місце в «Книзі рекордів Гіннеса», як місце зберігання найбільшої колекції вин, та є одним із найбільших промислових винних заводів в Україні та Європі.
В 20 столітті почалося значне піднесення виноградарства та виноробства по всіх виноробних територіях України а також освоєння нових земель під виноградники.
Хоча в першій половині 20 століття виноробство в Україні розвивалося дуже повільно через обмеження. Проте, після другої світової війни в Україні було створено численні винні заводи, які спеціалізувалися на виробництві шампанського, фортифікованих та столових вин.
Отже перехід в еру промислового виноробства попри обмеження та перешкоди, пройшов успішно, адже в цей період почалось усвідомлення реального виноробного потенціалу України
- Проте далі трапилось УРСР
Хоча у 60-х роках минулого століття виноградники на території України займали 400 000 гектарів, а Україна посідала у СРСР перше місце за площою виноградників, й друге — за виробництвом вина, площі виноградників з 1971 року скоротилися на 50 % . Умовно цей період можна розділити ще на три етапи:
1. Переведення виноградників на щеплену культуру (1971 — 1984)
2. Період антиалкогольної кампанії (1985 — 1988)
3. Часи перебудови (1988 — 1991)
Найбільших збитків виноробній галузі України завдала антиалкогосьна кампанія, під час якої було знищено 80 000 гектарів виноградників
Споживання вина на душу населення в Україні на 1980 рік, становило — 16,9 літри на людину, а у 1997 рік вже 1 літр на людину.
Станом на літо 2021 року, площа виноградників скоротилася майже в 5 разів, випуск виноградного вина — у 5,6 рази, а споживання вина на душу населення — у 16 разів.
До початку 90-x років минулого століття виноробство України було одним із значних джерел поповнення державного бюджету. На різноманітних міжнародних конкурсах вин, «коньяків» та «шампанського», марочна продукція УСРС незмінно завойовувала кубки Гран-прі, золоті та срібні медалі.
- П’ятий етап–період після відновлення незалежності.
З періодом УСРС все зрозуміло, антиалкогольна кампанія, знищення виноградників, але ж після відновлення незалежності все ж мало змінитись, і трохи таки змінилось. Різке падіння доходів населення знизило попит на винопродукцію, бо вона не є товаром першої необхідності(а дарма). І так невеликі обсяги виробництва вина 1990 року скоротилися в 1998-му на 73 %.
Виноградарство та виноробство України було тісно пов'язане з іншими союзними республіками. Виноробне устаткування виготовлялося та поставлялося до України з Грузії, росії, Молдови. З розпадом СРСР ці зв'язки були порушені та всі питання виробництва вина Україна відтоді вирішує самостійно.
Проте невеликими кроками україна відновлює виноробні виробництва, породжує нові крафтові виноробні.
2019 року, українське ігристе вино увійшло в ТОП-10 кращих на конкурсі в Лондоні London Wine Competition.
2021 року, Україна привезла 29 відзнак з конкурсу Decanter World Wine Awards 2021 у Лондоні, чим підтвердила свою репутацію як про виноробну державу.
Тож наше завдання зараз – підтримувати розвиток виноробства та крафтових виноробів, які створюють неповторні вінтажі, які вражають та полонять серця не лише всього світу, але й українців.